ТЕХНОЛОГІЯ «БІОРЕСУРС-СИНЕРСИС» У РОСЛИННИЦТВІ

КОНЦЕПЦІЯ СКОРОЧЕННЯ ВИТРАТ ТА РИЗИКІВ

      За умов деградації ґрунтів й відповідного зниження потенціалу ґрунтової мікробіології, неминуче скорочується продукування біологічної родючості, що зумовлює необхідність компенсації поживних речовин за рахунок додаткового внесення мінеральних добрив, які постійно зростають у ціні. Перевертання пластів викликає механічне руйнування структури ґрунту, яка утворена кореневою системою рослин, що призводить до зниження її властивостей вологоутримання і вологонакопичення, а плужна підошва - відсікає міграцію вологи і елементів живлення з нижніх шарів ґрунту.Це головні об'єктивні причини зростання витрат і ризиків у традиційному рослинництві, які знижують рентабельність до мінімального або й від’ємного рівня. Практика вирішення цієї проблеми через впровадження безвідвальних технологій з накопиченням пожнивних залишків у верхніх шарах ґрунту, сприяє запуску механізму біологічної родючості, але натрапляє на проблеми відсутності керуючої підсистеми його реалізації. Внаслідок того, що відновлення і нарощування кількості мікробіоти відбувається не тільки за рахунок корисних, але й патогенних мікроорганізмів, система потребує додаткових витрат для контролю їхньої чисельності і різноманіття. При цьому біота, що відновлюється може складати декілька тон на гектар, починає конкурувати з рослинами за елементи живлення. При умові, розвитку біоти, яка не містить в собі корисних мікроорганізмів, які виробляють або мобілізують елементи живлення (а вони вимагають формування для себе окремих сприятливих умов розвитку), неминуче виникнення конкуренції за живлення та його відбір у рослин, а це вимагає додаткових компенсаційних витрат з внесення добрив.

      Період, протягом якого віддача від напрацювання корисної біотою біологічного ресурсу родючості менше додаткових витрат, характеризується як «провал перехідного періоду». Можливі тільки два варіанти його подолання:

• Достатній рівень дотацій і преференцій для компенсації втрат. 
• Запуск керуючих підсистем компенсації негативного балансу, скорочення часу і глибини провалу перехідного періоду, а також прискорення темпів напрацювання корисною мікробіологією ресурсів родючості й пригнічення патогенних мікроорганізмів.

     Через брак коштів на реалізацію варіанту №1, останніми роками акцент був спрямований на застосування біопрепаратів, регуляторів росту, мікроелементів, іммуномодуляторів, фітогормонів, гуматів і т. і. Але успішне застосування окремого технологічного елементу можливе тільки в закритій системі, а рослинництво являє собою по суті відкриту багатофакторну модель, де враховуватися повинні як мінімум: різні природно-кліматичні умови і загальний рівень родючості; структурування і вологозабезпечення ґрунтів; ключові продуктивні фази розвитку польових культур; своєчасність і якість проведення позакореневих підживлень та захисту рослин; якість біопрепаратів, що використовуються та схильність до деградації мікробних препаратів за дії  ультрафіолету; їх синергізм і толерантність в бакових сумішах. Таким чином, регулюючі властивості окремих елементів не були зведені до функції керуючої підсистеми. Як наслідок результат їх застосування мав випадковий, вибірковий і нестійкий характер.

      Відсутність вітчизняної методології проектування комплексних підходів і систем в рослинництві, визначило потребу звернення до світового досвіду. Але закордонні рішення із застосування енергозберігаючих технологій обробітку ґрунту, з метою відновлення потенціалу природної родючості, побудовані з урахуванням регіональних ґрунтово-кліматичних особливостей, не можуть копіюватися, а отже і переноситися в повному обсязі на іншу модель і бути успішними в інших умовах. Тому на пострадянському просторі в різній ступені набув успіху лише продаж їх елементної бази: техніки, хімії, біопрепаратів, насіння та іншого вхідного ресурсу.

      Відсутність перспектив і проривних рішень на тлі обману надій, підштовхує виробників на повернення до оранки, де вони не рідко отримують тимчасовий позитивний ефект, що характеризується кількома факторами. Деструктурований і переущільнений при початковому No(Mini)-Till верхній шар ґрунту, ротується на більш структурований з глибини. При цьому відбувається насичення ґрунту киснем, переміщення накопичених важкодоступних мінералів (особливо фосфору) із зони внесення при посіві - у зону росту коренів, які рухаються за вологою, посилення мінералізації лабільного гумусу в елементи живлення. Очевидно, що ці фактори тимчасові й затухаючі, вони блокують механізм відновлення природної родючості і вологонакопичення, а це знову повертає систему до вихідної точки.

     Таким чином, для розірвання замкнутого кола бракує не стільки ресурсної бази, скільки її системності. Але щоб грамотно і ефективно спроектувати систему, обов'язкове системне формулювання взаємопов’язаних  і взаємоузгоджених задач.

      Висновки і рішення напрошуються самі собою: необхідний системний підхід, заснований на принципах так званої «інтегрованої науки» - валеології, метою якої є формування пізнання механізму здоров'я (в нашому випадку «здоров'я ґрунту») і створення умов для недопущення розвитку негативних сценаріїв в рослинництві.

     В основі системного підходу може лежати принцип синергетики, який в аграрному секторі маловідомий і поки не використовується, але з успіхом застосовується в інших проривних напрямках і проектах.  Синергетика – обов’язкова базисна складова підвищення рентабельності та зниження ризиків виробництва рослинницької продукції в сучасних умовах. Реальний прорив можливий лише тоді, коли всі взаємопов'язані  та взаємодоповнені частини системи – формують цільову одновекторність. Рослинництво являє собою багаторівневу нелінійну систему відкритого типу, яка інтегрована в динамічну природно-кліматичну суперсистему і, якій неможливо нав'язати довільні сценарії без непередбачуваних негативних наслідків.

     Сучасні рекомендації аграрної науки і практики позиціонуються й локалізуються в окремих чітко розділених частинах системи (техніка і технологія, живлення і захист, насінництво і селекція, ґрунтознавство і мікробіологія, організаційно-управлінські моделі, досвід передових господарств і т.п.). Але окремі частини не несуть в собі закономірності, властивості та можливості, які реалізують планову кінцеву мету, цим володіють їхні системні зв'язки в певній конфігурації, взаємодії та інформаційному ритмі. У цьому причина того, що принципово неможливо досягти бажаного результату пропорційному фінансовим, матеріальним і трудовим витратам, багато що не реалізується, втрачається або дає негативний результат, незважаючи на наявність висококваліфікованих фахівців і чіткість рішень в окремих елементах системи.

На практиці це виглядає наступним чином. Коли високо бюджетні схеми з використанням передової техніки і технології несподівано програють мало бюджетним рішенням з відсталою технікою або, коли еталонні господарства раптом провалюються, а їхні перевірені прийоми і технології дають збій. Вся система агробізнесу, яка постійно коригується під впливом антропогенних факторів та природно-кліматичних чинників, в тій чи іншій мірі перетворюється в рулетку без можливості адекватного планування та управління розвитком, рентабельністю і ризиками. Виправданням такої недієздатності є посилання на зміни клімату та зони ризикованого землеробства, що, по суті, означає капітуляцію і безперспективність.

       Висновки і рішення напрошуються самі собою: необхідно розробити системний підхід, заснований на принципах синергетики, який в аграрному секторі маловідомий і поки не використовується, але з успіхом застосовується в інших проривних напрямах і проектах. Синергетика - це певним чином спроектована система, частини якої вступають в резонанс і взаємно підсилюють один одного, породжуючи при цьому додаткові властивості та можливості, не притаманні окремим частинам поза системою. Отриманий позитивний ефект не вимагає значних матеріальних витрат, але має бути компенсований витратами інтелектуальними (основний принцип розвитку). Синергетика здатна малими збуреннями, резонуючими з природно-кліматичною суперсистемою та структурної базою рослинництва, отримувати позитивний результат, який нелінійно пов'язаний з рівнем витрат.

        Така концепція дозволяє вийти із зони випадковості (а відповідно і ризиків), дає можливість керованого планування результату з рівнем рентабельності ≈ 100-150% в перший рік, з подальшим нарощуванням цього показника протягом 2-3 років до 300% і більше, завдяки синергетичного ефекту системи, збудованої за наступними інноваційними складовими:

1. Підвищення коефіцієнту поглинання мінеральних добрив, з реальних 20-50% до  80-90% за рахунок комплексного підходу з активації ґрунтової мікробіоти, прискорення синтезу мікробіологічних метаболітів і ферментів в продукцію рослинництва.
2. Зменшення на 30-70% доз хімічних засобів захисту, за рахунок використання природних біополімерів, біостимуляторів, ферментів, амінокислот для активізації біологічного екрану; підсилення імунітету та продукування рослиною біозахисних речовин; розкриття  симбіотичного потенціалу  ризосфери і мікоризи; зняття пестицидного стресу та розблокування порушеного хворобами та шкідниками метаболізму клітин; збільшення загальної динаміки росту і розвитку культурних рослин і пригнічення бур'янів.
3. Кероване резонаторами зростання врожайності за рахунок селективної інформаційної ін'єкції про його майбутні параметри, що змушує культури здійснювати цільову самомобілізацію системи, скорочення часу поділу і росту клітини, що дозволяє коригувати вирішальні фази закладки та формування врожаю  (трансформувати зони стресу в зону комфорту).
4. Зменшення в 2-4 рази інвестиційного та амортизаційного навантаження технічного парку за рахунок оптимізації основних технологічних процесів (скорочення термінів і втрат при збиранні, кількості комбайнів з жниварками очісуючого типу, впровадження волого акумулюючої та біоактивуючої вертикальної обробки ґрунту, малооб’ємного ресурсозберігаючого  живлення та захисту рослин і т.і.).
5. Підвищення продуктивності праці в організаційно-управлінській моделі: за рахунок системно-формалізованого (від процесів до процедур) логістичного підходу до управління ростом та розвитком с/г культур, за мінімізації впливу природно-кліматичного фактору.

Ціна та умови впровадження агропроекту або надання консультацій розраховуються індивідуально.

Дізнатися більше...